Україна вчетверте зустрічає різдвяно-новорічні свята у великій війні, коли багато рідних та друзів роз’єднані — хтось на фронті, хтось за кордоном чи в інших регіонах. Тож для великої кількості людей ці святкові дні, що традиційно наче мали б бути веселим та щасливим періодом зустрічей, перетворилися на час смутку, туги, відчуття пустоти та одинокості. Що робити? Адаптуватися — як це відбувається завжди, коли змінюються умови. І такий підхід зовсім не означає обов’язкову відмову від святкування. Адже, по-перше, існують способи розділити радість на відстані. По-друге, святкувати можна і на самоті. А по-третє, навіть якщо ви не святкуєте, це не означає, що з вами щось не так.
Експертка: Олександра Максименко, психотерапевтка клінік «Лама Лу»
Як розділити радість з близькими, коли вони далеко
Було б добре, якщо є така можливість, проговорити з близькими, як би вони хотіли провести цей час разом, чи є в них ідеї. Домовитися одне з одним про обставини, у яких свято могло б відбуватися. Власне, у чому для них полягає це святкування. Про це загалом було б чудово подумати, адже для кожної людини визначення може бути особливим.
Традиції пов’язані з ритуалами. Останні можуть стосуватися дуже різних речей: того, як виглядаємо ми і наш простір, що п’ємо, яку музику чуємо і чим пахне у домі. Можна задіювати усі органи чуттів: зір, слух, нюх, смак, дотик. Вони будуть нагадувати про свято і створювати відповідний настрій. Тож для того, щоб відчути дух новорічних свят, може бути досить простих речей, але тих, що мають значення саме для вас: святково вдягнутися чи прикрасити дім, запалити свічку, замовити чи приготувати щось смачненьке. Про ці деталі можна поговорити із людьми, які далеко — поділитися думками, що формує святковий настрій для вас та для них.
Спосіб спільно відсвяткувати залежить від того, які можливості є у вас та дорогої вам людини, що перебуває далеко. Але для будь-яких умов можна знайти якийсь варіант. Ось кілька ідей, як можна розділити відчуття свята із дорогою людиною навіть на відстані:
- зробити щось синхронно. Наприклад, домовитися про дзвінок і розмову. Якщо такої можливості немає, можна в один час щось одне одному подумки побажати. Або домовитися написати повідомлення чи записку, коли буде можливість, а потім відправити чи зберегти до зустрічі;
- здійснити однаковий ритуал. Наприклад, запалити святкову свічку;
- записати одне одному відео- чи голосове повідомлення. А послухати чи подивитися їх можна буде, коли з’явиться час;
- відправити одне одному фотозвіт про підготовку чи святкування;
- якщо ви маєте звичай дарувати подарунки, їх можна підготувати і відправити поштою або ж залишити у певному місці вдома. Вони почекають, поки людина приїде і розпакує їх;
- якщо є можливість зустрітися по відеозв’язку, можна це запланувати також.
Варто обговорити і те, чи ви взагалі хочете святкувати або ж поки зміните цю традицію. Не святкувати теж нормально (про це йтиметься далі). Але важливо, щоб і ви, і ваші близькі почули погляди одне одного і поважали їх.
Як пережити свято на самоті
Важливо від’єднатися трохи від того, як суспільство бачить свято. Для нього це завжди веселощі, щастя, коло близьких. Люди придумують собі певні образи, уявлення про щось, а потім намагаються долучити до цього інших людей. Суспільство має власне бачення про все. Але це не означає, що це так дійсно має бути і що це є істина.
Свята і святкування бувають різні. Цей час можна провести просто спокійно, можна навіть сумувати, не відчувати щастя. Найголовніше — нормалізувати свої емоції. Бо складно відчувати щастя, коли поруч немає близької людини, з якою зазвичай святкуєш. Було б дивно не мати якоїсь ностальгії, смутку в цей день. Однак смуток може мати різні відтінки. Можна сумувати і відчувати любов, доброту, тепло, впевненість, що настане час, коли ви відсвяткуєте разом.
Можна також подумати про святкування — пофантазувати, пригадати, як було раніше, і що б ви хотіли, може, додати до цих свят. Бо часто буває, що у буденності свята не так сильно цінуються. Можливо, у вас раніше і не було якоїсь традиції святкувати по-особливому. А зараз є час подумати, чим би хотілося зайнятися ресурсним, що приготувати, щоб було і цікаво, і просто. Можна буде втілити ці ідеї разом з дорогою людиною, коли буде можливість. А щось, може, спробувати реалізувати з іншими близькими, хто поруч. Можна запланувати якусь прогулянку на самоті чи подзвонити другу і прогулятися з ним. Або зробити щось корисне, навіть поволонтерити.
Також важливо подбати про себе. Можна сконцентрувати навколо себе активності, наприклад сходити на масаж, у SPA чи салон краси. Також варто заздалегідь подумати про варіант, що вам може стати геть сумно. Що ви тоді робитимете? Можна домовитися з кимось, кому ви зможете зателефонувати, чи скористатися гарячою лінією. Або ж поміркувати про техніки, які допомагають вам заспокоїтися: дихання по квадрату, майндфулнес-медитації та подібне. Якщо цього дня ви маєте традицію дарувати подарунки, то підготуйте щось і для себе. Не обов’язково велике чи надзвичайне. Це може бути малесенький подарунок, але він також додасть приємних емоцій та тепла.
Чи нормально не святкувати
Психотерапевти радять прагнути психологічної гнучкості. З огляду на неї, чітких правил щодо святкування, як і щодо всього іншого, немає. Можна і святкувати, і відмовитися від цього. Головне питання у тому, що лежить в основі відмови від святкування.
Людина може не святкувати тому, що це диктують її цінності. Наприклад, бажання бути солідарною із кимось близьким, хто на фронті і не може, не хоче, не має моральних сил на це. Людина може відмовитися від святкування і тому, що бажає віддати цей час і свої сили добрим справам або ж відпочити, побути на самоті з собою, можливо, подбати про себе. У такому випадку не святкувати — це добре.
Якщо людина не святкує через сум та поганий настрій, що тривають понад два тижні і починає заважати щоденним справам, можливо, час звернутися до психотерапевта або до психіатра і оцінити свій стан.
У когнітивно-поведінковій терапії є поняття поведінкової активації. Вважається, що думки впливають на поведінку. Якщо людина сумна, вона буде менш активна. Разом з тим, і поведінка впливає на думки. Тобто якщо робити мало чи чогось не робити, думки також можуть бути сумнішими, а у них здатні з’являтися навіть звинувачення. Але якщо підштовхнути себе трошки і все-таки щось зробити, думка може змінитися. Адже зворотний зв’язок від неї до уявлення про себе, настрою і поведінки також працює.
Тобто можлива і м’яка золота середина — не відмовлятися від святкування, але й не створювати навколо свята цілого вихору активності. Можна підготувати собі малесенький подарунок, додати у дім невеличкий декор. І думка «Я ніяк не святкую» зміниться на «Я все-таки щось зробив/-ла і відсвяткував/-ла». Головне — дослухатися до себе, розуміти, чому ви обрали саме такий сценарій, і подбати про себе у тому, щоб вчасно зреагувати на смуток, якщо він затримається надовго.
Що робити, якщо дуже сумно
Якщо смуток тримається понад два тижні і починає заважати повсякденному життю, варто звернутися до фахівця — психотерапевта, психіатра. Можна поговорити і з сімейним лікарем або терапевтом. Він за потреби спрямує до вузького спеціаліста. У «Лама Лу» працюють фахівці усіх цих спеціальностей, тож ви можете отримати повну допомогу. Записатися на прийом можна онлайн чи через будь-яку форму з тих, що ви їх бачите зліва та справа від тексту. Святкувати на самоті можна, а от залишатися наодинці із тривогою та депресією не варто — адже допомога існує, а ми завжди поруч.
